Кінбурнська коса – справжня перлина Українського Причорномор'я. Унікальність Кінбурнської коси обумовлює своєрідний природний комплекс нижньодніпровських пісків, різноманітних водно-болотних угруповань, штучно створених соснових насаджень та реліктових лісових гаїв.
Півострів має пародавню історію - в стародавні часи біля нього проходив важливий морський торгівельний шлях, так званий «из варягов - в греки». Безліч легенд пов’язані з Кінбурнською косою. Ці легенди розповідають нам про мудру і нездоланну царицю, що правила в цих місцях, і про сміливих жінок-воїнів – амазонках, які приносили в жертву богам полонених красавців-чоловіків, і про перемогу над ними Геракла тощо.
Великий грецький історик Геродот у V ст. до н.е. назвав півострів Гілеєю, що перекладається з давньогрецького, як земля, покрита густими лісами. До наших часів у парку збереглись реліктові широколистяні гайки, що складені березою дніпровською, дубом звичайним, осикою, вільхою чорною.
В складі місцевої флори та фауни спостерігається значна кількість ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин, що перебувають під охороною.
Живими сторінками “Червоної книги України” є волошка короткоголова, ковила дніпровська, береза дніпровська, сон чорніючий, фіалка Лавренка, яку включено також в Європейський червоний список, 5 видів зозулинців. До Європейського червоного списку також занесені хрестовник дніпровський, козельці дніпровські, піщанка Зоза, роговик Шмальгаузена, гоніолімон злаколистий, що включений також в "червоний" список IUCN. Регіональній охороні підлягають миколайчики приморські, оман високий, рапонтикум серпієвидний, валеріана пагононосна.
На території парку відзначено біля 60 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Район Кінбурнської коси є природним міграційним шляхом багатьох видів птахів, місцем їх гніздування, зимівлі. Тут можна в природних умовах помилуватися птахами, яких сучасники більшістю бачать тільки в зоопарках - білою чаплею, білим аістом, лебедями, пеліканами тощо.
Невід’ємними елементами ландшафту півострову є природні озера з солоною та прісною водою, з лікувальними властивостями. Є кілько озер утворюючих сіль; до них в минулі роки приїжджали за сіллю чумаки. Озера також є осередком значних рибних багатств.
Географічне положення півострова - поєднання теплих морських і лиманних акваторій, просторих пляжів з благоприємними кліматичними умовами - обумовлює значний як за якісними, так і за кількісними характеристиками рекреаційний потенціал.
Збереження унікальної флори і фауни півострова, раціональне використання рекреаційних ресурсів є основним напрямком розвитку території.
1992 року за рішенням Миколаївської облради територія коси отримала статус регіонально-ландшафтного парку «Кінбурнська коса» (465 видів рослинності, 4710 представників фауни — частина з них занесена в Червону і Зелену книги України, в Європейський Червоний список). Найцінніший вид рослинності — орхідеї. Територія перспективна для розвитку сільського зеленого туризму.
Велике природоохоронне значення півострова обумовило включення його в Національну та Європейську екологічні мережі.
