Загальна площа природно-заповідного фонду області складає понад 55 тис.га, або 2,19% території області. Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" 126 ділянок Миколаївщини набули природоохоронного статусу, дві території увійшли до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією (Див. Перелік об'єктів ПЗФ Миколаївської області)

В вересні 2000 року в рамках реалізації проекту ГЕФ «Збереження біорізноманіття в Азово-Чорноморському екологічному коридорі», Верховною Радою України прийнятий закон “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”. Згідно закону передбачається розвиток національної екологічної мережі, основу якої складають об’єкти природно-заповідного фонду. Так, на території Миколаївської області передбачено створення на базі двох регіональних ландшафтних парків області національних природних парків – “Гранітно-степове Побужжя” і “Кінбурнська коса”.

За попередніми оцінками, створення НПП дозволить:

Кінбурнський півострів - місце давнього оселення людей. Тут зустрічаються залишки поселень епохи пізньої бронзи та античної доби. Більшість території в минулому належала до відомства Прогнойської паланки славетної Запорозької республіки. В районі Чорних озер, що межує з парком зі сходу, знаходився знаменитий козацький волок, яким славне низове товариство обходило турецькі фортеці Кінбурн та Очаків. Поряд з волоком - Кінбурнські солеродні озера, які були місцем добування кам`яної солі. Звідси вона розходилась по всій Україні та багатьох країнах Європи.

В складі місцевої флори спостерігається значна кількість ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин, що перебувають під охороною, а саме береза дніпровська (Betula borysthenica), волошка короткоголова (Centaurea breviceps), чебрець дніпровський (Thymus borysthenicus), зозуленці болотний, блощичний та розмальований (Orchis palustris, O. coriophora, O.picta), білоцвіт літній (Leucojum aestivum).

На території парку відзначено біля 60 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Серед них скарабей священний (Scarabaeus sacer), емпуза смугаста (Empusa fasciata), осетер атлантичний (Acipenser sturio), гадюка степова (Vipera ursinii), ходуличник (Himantopus himantopus), орлан-білохвіст (Haliaeetus abbicilla), сліпак піщаний (Spalax arenarius), ємуранчик звичайний (Scirtopoda tellum), афаліна чорноморська (Tursiops truncatus).

Більше 15 представників фауни є ендемічними для регіону.

Район Кінбурнської коси є природним міграційним шляхом багатьох видів птахів, місцем їх концентрації, гніздування, зимівлі. Ягорлицька затока з островами, косами та внутрішніми озерами віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Акваторія Дніпровського лиману зберігає досить високу рибопродуктивність. Просторі мілководдя є місцем нагулу прохідних (осетрові, оселедцеві) і напівпрохідних видів риб, важливим нерестовищем для туводної іхтіофауни. Значну наукову і практичну цінність мають донні безхребетні реліктової понто-каспійської фауни (всього 96 видів). Герпетофауна півострова одна з найбагатиших в Україні.


Гранітно-степове Побужжя має численні історичні, археологічні, архітектурні, військові, культурні та інші пам'ятки, зокрема пов'язані з історією українського запорозького козацтва, музеї місцевого значення. Пороги, що до нашого часу збереглися на Південному Бузі, мають місцеву назву брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів.

Гранітно-степове Побужжя - одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка відіграла роль одного із центрів видоутворення Причорномор'я. Ця місцевість не занурювалась у морські глибини більш ніж 60 мільйонів років, завдяки чому на території збереглась значна кількість унікальних об’єкті живої природи.

У складі місцевої флори нараховується близько 900 видів судинних рослин, 26 з них занесено до Червоної книги України, чотири - до Європейського Червоного списку.

Для більшості видів тварин каньйон став останнім притулком. Фауна хребетних тварин нараховує близько 300 видів, 46 з них перебувають під охороною держави.

Регіональний ландшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя" характеризується численними та різноманітними природними ресурсами, що зумовлює його перспективність для організації відпочинку, оздоровлення та лікування. Каньйон Південного Бугу має унікальний рекреаційно-оздоровчий потенціал. Тут зосереджені значні запаси лікувальних радонових вод. Вже багато років Бузькі пороги є Меккою водних туристів. В урочищі Протіч розташовано одну з найкращих у Європі природних трас водного слалому. Прямовислі скелі каньйону - улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів.

Парк охоплює вапнякові та лесові берегові кручи східного берега лиману та систему прилеглих балок вкритих мозаїкою злакових степів та південного різновиду степових байрачних лісів з переважанням Ulmus carpinifolia, алювіальні утвори лиману, вкриті фрагментами полинного степу і правобережної галофільної рослинності. Серед видів рослин які перебувають під охороною слід виділити: Galanthus elwesii, Gymnospermium odessanum, Crocus reticulatus, Stipa lessingiana, Stipa ucrainica.

Тилігульський лиман один з найбільш рибопродуктивних в Европі: з промислових риб найбільше значення він має для видів чорноморської кефалі. У водоймі мешкає численне стадо Lucioperca marina - виду занесенного до Червоної книги України. З плазунів, що занесені до Червоної книги у регіональному парку відзначений Coluber jugularis.

Акваторія лиману прибережні коси, солоні озера пресипу є важ ливою територією для багатьох видів птахів, що використовується ними як для гніздування, так і під час міграцій. Тому ці землі внесені до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення і підпадає під дію ратифікованої Україною Рамсарської конвенції. Головними об'єктами охорони, що гніздяться на території парку є: Himantopus himantopus, Charadrius alexandrinus, Haematopus ostralegus. Із ссавців, що занесені до Червоної книги у регіональному парку відзначені Mustela eversmanni і Meles meles.

Заповідний об`єкт знаходиться в 60 км на північ від міста Миколаєва і займає цілісну систему балок та прилеглих до них ділянок плакору в басейні р. Громоклія, в межах Єланецького та Новоодеського районів.

Це найбільший масив цілинного степу в Північно-Західному Причорномор`ї, який добре зберігся. Найширше розповсюджені рослинні угруповання костриці валіської (Festuceta valesiaceae), ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), ковили волосистої (Stipeta cappillatae) та ковили української (Stipeta ucrainicae). Особливу своєрідність рослинному покриву надають ендемічні види, властиві лише Правобережному Степові (західнопричорноморські ендеміки): зіновать Скробічевського (Chamaecytisus skrobiszewskii), шоломниця весняна (Scutellaria verna), тюльпан бузький (Tulipa hypanica), а також рідкісні та зникаючі рослини - ковили шорстка (Stipa asperella) і Граффа (Stipa graffiana), дрік скіфський (Genista scythica), півники понтичні (Iris pontica), брандушка різнокольорова (Bulbocodium versicolor), карагана скіфська (Caragana scythica), астрагал шорстистоквітковий (Astragalus dasyanthus). Серед представників фауни, що перебувають під охороною, зареєстровані дибка степова (Saga pedo), поліксена (Zerinthia polyxena), полоз Палласів (Elaphe quatuorlineata), канюк степовий (Buteo rufinus), орел-карлик (Aquila pennata), балобан (Falco herrug), шпак рожевий (Sturnus roseus).

В межах заповідника створено зоопарк, де мешкають бізони, сайгаки, кулани, лані, муфлони

Заповідний об'єкт знаходиться в 55 км на північний захід від м. Миколаєва та займає цілісну систему степових балок (Велика Дівчина та Кемлича) в околицях с.Михайлівка Новоодеського району.

Фауністичні комплекси заповідного об'єкту є типовими для ділянок з природною степовою рослинністю, що збереглась на теренах Північно - Західного Причорномор'я.
В складі природної флори нараховуєтся багато рідкісних і зникаючих видів рослин, занасених до Червоної книги України та Європейського червоного списку: голонасінник одеський (Gymnospermium odessanum), дрік скіфський (Genista scythica), еремогоне головчаста (Eremogone cephalotes), карагана скіфська,астрагал шерстистоквітковий та інші.

На схилах балок з відслоенням вапняків збереглись досить значні за площею фрагменти типчаково-ковилових степів, які представлені зникаючими рослинами угрупованнями ковил Лессінга (Stipeta lessingianae), волосистої (S.cappillatae), української (S. ucrainicae), Граффа (S. graffiana), шорсткої (S. asperella).

Колективне сільскогосподарське підприємство "Михайлівське", в межах земель якого знаходиться ландшафтний заказник, було модельним в проекті IUCN "Екологічно стійке сільске господарство та степове біорізноманіття в Україні та Росії".